12 липня - 200 років від дня народження Клода Бернара (1813-1878) –
французького медика, фізіолога, патолога, дослідника процесів внутрішньої секреції, засновника ендокринології,член-кореспондента Санкт-Петербурзької академії наук
(з 2 грудня 1860).
Перед членами Паризької академії вперше зачитав перекладений на французька мова працю Петра Васильовича Рудановского "Observat. sur la structure du tissu nerveux par une nouvelle methode", який по суті вводив в гістологію метод заморожування препаратів.
Будучи інтерном в найстаршій паризькій лікарні Готель-Дьє, познайомився з відомим фізіологом Франсуа Мажанді, який його згодом запросив на роботу в свою лабораторію в Колеж де Франс.
Детально вивчив фізіологічні механізми соковиділення і значення переваривающих властивостей слини, шлункового соку та секрету підшлункової залози для здорового і хворого організму, заклавши, таким чином, основи експериментальної патології. Він створив теорію цукрового мочеізнуренія (вища премія Французької академії наук, 1853), займався дослідженням нервової регуляції кровообігу, висунув концепцію про значення сталості внутрішнього середовища організму (основи вчення про гомеостазі).
Джерела:
http://biofile.ru/bio/2687.html
http://znaimo.com.ua/
французького медика, фізіолога, патолога, дослідника процесів внутрішньої секреції, засновника ендокринології,член-кореспондента Санкт-Петербурзької академії наук
(з 2 грудня 1860).
Біографія
Народився в невеликому селі на південному сході Франції, в родині виноградаря. Деякий час працював помічником аптекаря. У той час він мріяв стати письменником, і, можливо, став би (один написаний ним водевіль мав успіх на сцені), але літературний критик Марк Жирарден, до якого той звернувся за порадою щодо літературної кар'єри, переконав Бернара відмовитися від свого задуму. В 1834 Бернар поступив в Паризький університет.Перед членами Паризької академії вперше зачитав перекладений на французька мова працю Петра Васильовича Рудановского "Observat. sur la structure du tissu nerveux par une nouvelle methode", який по суті вводив в гістологію метод заморожування препаратів.
Будучи інтерном в найстаршій паризькій лікарні Готель-Дьє, познайомився з відомим фізіологом Франсуа Мажанді, який його згодом запросив на роботу в свою лабораторію в Колеж де Франс.
Внесок у науку
Перш за все Бернар відомий завдяки розробленій ним концепції гомеостазу. Його формулювання "Сталість внутрішнього середовища - запорука вільної та незалежної життя" залишається актуальною і в даний час. Багато уваги приділяв дослідженню фізіологічної дії отрут, особливо кураре і чадного газу.Детально вивчив фізіологічні механізми соковиділення і значення переваривающих властивостей слини, шлункового соку та секрету підшлункової залози для здорового і хворого організму, заклавши, таким чином, основи експериментальної патології. Він створив теорію цукрового мочеізнуренія (вища премія Французької академії наук, 1853), займався дослідженням нервової регуляції кровообігу, висунув концепцію про значення сталості внутрішнього середовища організму (основи вчення про гомеостазі).
Джерела:
http://biofile.ru/bio/2687.html
http://znaimo.com.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар